Жінки, які творять майбутнє

У рамках реалізації проекту «Жіночі портрети мешканок Гатного», окремо, з особливою шаною варто відзначити жінок-волонтерок. Серед яких: Галина Весна та Олеся Шевченко.

"Людина повинна постійно прагнути вдосконалюватися, навчатися чомусь новому, це той процес, який дає нам можливість рухатися вперед", - ці слова ми почули від Олесі Шевченко, як відповідь на наше риторичне запитання, що, на її погляд, головне для жінки.

Олесю особливо представляти не треба, бо знає її майже кожен мешканець Гатного. Ця гарна, впевнена в собі, талановита жінка зачаровує кожного, хто хоча б раз чув пісні у її виконанні. Багато хто пам'ятає Олесю ще зі шкільної лави, знають її як дочку (при згадуванні дівочого прізвища - Заріцька) талановитого педагога, колишнього завуча Гатненської школи Андрія Петровича Заріцького. "Любов до української пісні мої батьки виховували в мені ще з дитинства. Батько був диригентом ансамблю народних та духових інструментів, вчив дітей грати на домрі, мандоліні, гітарі. на всіх струнних інструментах", - говорить моя співрозмовниця.

 

На сьогодні Олеся Шевченко співпрацює з Центральним будинком офіцерів Збройних Сил України та Київським міським палацом ветеранів, починаючи з 2014 року постійно виступає у складі концертних груп у військових частинах перед воїнами АТО, Національної гвардії, ветеранами армії та праці.

"Дивовижний мамин голос, універсальність батькової гри на народних інструментах та святий дух українства, що панував в нашій оселі, сформували мій світогляд", - підкреслює Олеся. Втім, жінка позиціонує себе, перш за все, не як співачка, а як медичний працівник (закінчила медичний університет імені О. Богомольця) і громадський діяч, адже на сьогодні надає перевагу волонтерській діяльності.

Коли її чоловік був Тимчасовим повіреним у справах України в Канаді, родина пані Олесі деякий час жила в канадської столиці - м. Оттава. Виконуючи обов'язки "першої леді", жінка на волонтерських засадах працювала викладачем співів в Українській суботній школі імені Лесі Українки міста Оттава, співала в церковному хорі. Завдяки її зусиллям хорове виконання набуло більш яскравих форм, а урізноманітнення репертуару (особливо колядок) зробило хор більш відомим. "Диригент - пані Олеся Шевченко", як тоді писали в канадських видання, розвиває вікові традиції української пісні. Під її керівництвом хор, а це було майже 60 осіб, брав активну участь у всіх українськи святах, багатьох фестивалях та благодійних концертах і набув широкого визнання. Цікаво те, що всі гроші, зібрані у той час на благодійних заходах, передавались на допомогу українській армії, зокрема частину коштів Олеся власноруч привезла у Київський центральний військовий госпіталь на лікування воїнів.

" Я хочу закликати всіх людей більше вірити у власні сили. У нас найкраща земля, дивовижно щедра талантами, відважними та мужніми людьми. Шануйте себе і Україну!", - підсумувала нашу розмову Олеся Шевченко.

                                                                Рятівна небайдужість

Жінка з таким гарним прізвищем - Галина Весна виготовляє та пересилає смаколики воїнам на передову. Дивно те, що в самому селі мало хто знає про існування започаткованої ще у 2014 році Кухарської групи "Весна". Жіночки з цієї групи щотижня передають ("Новою поштою", що обслуговує волонтерів безкоштовно) сушені набори на замовлення патріотів, які боронять країну від російської агресії. На запитання, що спонукало її до такого кроку, пані Галина відповіла: "В цій історії є два моменти, перше - це звична небайдужість. Коли на Сході все почалося, приходить до мене моя однокласниця і каже: "Що я можу зробить, здоров'я немає, з автоматом бігати не можу, пенсія маленька, то давай ми будемо сушити овочі і робити воїнам сухі суміші". А другий момент, от не знаю чому, але я добре запам'ятала: мені маленькій бабуся розказувала, що коли була війна, то вони сушили для армії картоплю. І є таке правило, щоб вона не чорніла, її треба спочатку варить, а потім сушить. Буряк, капусту, моркву, цибулю сушать свіжими, а картоплю перед сушкою треба проварити. І картопля у нас, як-то кажуть, "стратегічний продукт", на тиждень переробляємо близько ста кілограмів бульби. От так почистили, зварили, висушили і знову почистили, зварили і висушили.. За п'ять років у нас все настільки відпрацьовано...".

 Хотілось би додати, що за фахом Галина Весна кандидат фізико- математичних наук. На запитання що-до святкування Жіночого свята, почу-ла у відповідь: "У моїй родині багато жінок і коли настає 8 Березня, то у нас все у квітах".

Наостанок пані Галина процитувала: "Щаслива та людина, яка зранку хоче йти на роботу, а ввечері - повертатися додому".

Розмову вела Тіна Кубай.

« повернутися до списку новин

Логін: *

Пароль: *