ВІД ПРОЗРІННЯ ДО ДОБРА

Василь Лабунін народився 4 вересня 1947 року в Посейм'ї, у селі Пальцево Курської області у багатодітній родині Марфи Яківни та Клима Васильовича Лабуніних. Вони підняли на ноги п'ятьох синів: Миколу, Олексія, Анатолія, Василя, В'ячеслава та доньку Ніну. З 1979 року проживав із родиною у Донецьку. У 1987 році брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, член Спілки журналістів України, адже активно співпрацював із багатьма виданнями Донеччини, командир Чорнобильської дивізії Українського Реєстрового Козацтва. Автор документально-публіцистичної книги "Прозрение сквозь презрение", трилогії "Единением и любовью спасемся". Вже вийшли дві частини - "Сердечный маятник любви" та "Ад - это другие", готується до друку третя - "Очередь к добру".

Через постійні погрози, був вимушений разом із родиною виїхати з Донецька, у якому до влади прийшли сепаратисти, що активно підтримуються Росією. Нині мешкає у Гатному.
...Все розпочалося у 2011 році. Тоді, 14 листопада, близько 50 чорнобильців розпочали акцію протесту біля управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Серед координаторів заходу був і Василь Климович Лабунін. Люди вимагали скасування постанови Кабміну, очолюваного М. Азаровим, №745 від 6 липня 2011 р. "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", адже розміри виплат чорнобильцям зменшилися у рази, постраждали й інші пільгові категорії населення. Поступово до протестувальників приєдналися інші учасники ліквідації аварії на ЧАЕС, їх підтримали побратими зі Львова. Було встановлено наметове містечко, частина учасників акції оголосила голодування, інші проводили мітинги, роз'яснюючи антинародну, антисоціальну політику В. Януковича та його уряду. Щодня у заходах біля будівлі ПФУ брало участь близько тисячі громадян. Тому вже 23 листопада Донецький обласний адмінсуд заборонив проведення акції начебто через загрозу терористичних актів. 
А 27 листопада почався штурм, під час якого загинув Геннадій Іванович Конопльов.
"Звичайний громадянин України, шахтар із Родинського, якого вбили 27 числа  за розпорядженням  нашої обласної влади," - сказав про загиблого один із організаторів протестної акції Володимир Деркач, який нині, у 66 років, захищає цілісність нашої держави на Сході України.


Потім були допити в СБУ та міліції, намагання зламати бажання боротися за свої права, визначені законом, позов до Європейського суду з прав людини і його рішення від 20 червня 2013 року, згідно якого більше 400 учасників ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції поновлені в правах на отримання пенсії у розмірах, що передбачені їм судами і профільним Законом "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих у результаті Чорнобильської катастрофи". Крім того, кожному з них суд зобов'язав виплатити по дві тисячі євро компенсації за моральну шкоду. Та цих грошей люди не отримали й донині.
Але все це було пізніше. А у 2012 році Василем Лабуніним випущено книгу "Прозрение сквозь презрение", в якій він розповів про події, що передували акції протесту під ПФУ в Донецькій області, її хід, голодування чорнобильців, біографії учасників протесту, вперше наголосив, що Партія регіонів повинна бути поза законом, що це злочинне угрупування, а не політсила, що захищає інтереси людей.  Як учасник тих подій, Василь Климович описує життя наметового містечка голодуючих, на основі багатого фактичного матеріалу намагається дати об'єктивну оцінку взаємовідносинам протестувальників та представників влади, закликає українців не бути байдужими, активніше долучатися до створення в Україні громадянського суспільства, без чого, без сумніву, неможливо побудувати цивілізовану, демократичну країну європейського рівня. 
А трохи пізніше, у 2016 році, побачили світ дві перші книги трилогії "Единением и любовью спасемся".  У автобіографічному першому томі "Сердечный маятник любви" охоплено майже 70 років історії нашої країни на прикладі однієї родини. Василь Климович будує свої спогади на унікальних архівних матеріалах, розбавлених більшовистсько-фарисейським забарвленням. Він звинувачує партійних керівників, котрі запустили механізм знищення його малої батьківщини. Протягом всієї інтригуючої фабули книги автор, у притаманній лише йому манері, висміює все несправжнє, гниле, що входить в дисонанс з православними нормами життя, чисельні слов'янські пороки.
За основу назви другого тому книги "Единением и любовью спасемся" - "Ад - это другие" взято слова великого французького філософа минулого століття Жана-Поля Сартра. Тим самим Василь Лабунін підкреслює, що всі ми можемо знайти в собі сили для звільнення з пут "живих мерців". 
Він розповідає про своїх земляків: робітників, військових, чорнобильців, політичних діячів, представників інтелігенції. Особливої уваги заслуговують глави: "Предбанник коммунизма", "Не упивайтесь вином", "Две недели за железным занавесом", "Всадники без головы".
 "Але так як насправді ми живі, я хотів показати, звернувшись до абсурду, наскільки значима  для нас свобода, іншими словами - можливість змінити вчинки іншими вчинками. Яким би не було пекло, в якому ми живемо, я вважаю, що ми можемо вільно вирватися з нього. І якщо люди не вириваються, то вони залишаються там із своєї волі!!!" Пророчі слова - чи не так? 
Нині Василь Климович готує до друку третю книгу цього циклу - "Очередь к добру", яка, сподіваємося, вийде вже цього року. У ній мова, зокрема, піде про незабутні зустрічі з непересічними сучасниками - Святішим Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом та лікарем-кардіохірургом, доктором медичних наук, професором, директором Інституту серця МОЗ України Борисом Михайловичем Тодуровим.
Але у вимушеного переселенця з Донецька, пенсіонера Василя Климовича Лабуніна катастрофічно не вистачає грошей на друк книги, тому запрошуємо громаду долучитися до збирання коштів на цю добру справу: 
номер карти Ощадбанку 4790700010988286.

 

« повернутися до списку новин

Логін: *

Пароль: *