Жіночі портрети мешканок Гатного

Кожна жінка неповторна, унікальна. Вона мов загадка, яку постійно всі намагаються відгадати, як митці: поети, художники, скульптори; так і їхні чоловіки. Але все марно, бо жінка – це вічна таємниця!

Навесні є дуже гарне свято, традиційна днина, коли всі вітають прекрасних представниць людства, а чи багато ми знаємо про жінок нашого села, які вони, чим живуть, чим захоплюються, про що мріють.

До Міжнародного жіночого дня, газета «Знак часу» підготувала невеличкі замальовки про мешканок Гатного, в яких ми ще раз спробуємо показати багатогранність жіночої натури, її внутрішнього світу

Жінка - корінь життя

«Традиційно у Жіночий день вітають найтеплішими словами матерів», - розпочала бесіду моя  співрозмовниця, вчителька з 50-річним стажем, двоюрідна тітка відомого нашого земляка-дисидента Валерія Марченка - Валентина Гнатівна Давиденко.

Материнська любов – споконвічна, всепереможна й життєдайна. «У приклад про незрівняну любов до матері, я хочу привести слова Валерія до своєї матері Ніни Михайлівни (лист із КДБ від 20.Х.1977 р.). «Як небагато хто, я любив свою маму, котрому та любов, разом із якостями, нею виплеканими, допомогла витримати в найскрутніші хвилини, а також вибороти право називатись людиною. Ось твій здобуток, ріднесенька». Справді, любов матері, це вічний пожиттєвий оберіг, який надає сил і натхнення, допомагає нам долати усі життєві труднощі та випробування, досягати успіху і здобувати все нові вершини та перемоги. Користуючись нагодою, Валентина Гнатівна через наше видання закликала всіх місцевим жителів у Міжнародній жіночий день в першу чергу вшановувати своїх матерів.

Завжди вітайте жінку матір,

Чарівну, ніжну і святу!

Цініть її терпляче серце,

Її щирість та доброту!

Разом із тим, розглядаючи під час бесіди чисельні подяки та відзнаки за здобутки на педагогічній ниві, хочеться щиро подякувати Валентині Гнатівні за її професійну майстерність.

                                          Жінка – мудрість

Ось такими словами я назвала б свою другу співрозмовницю Ніну Максимівну Іващенко, яка мешкає по вул. Музейна. Ця жінка, тривалий час працювала секретарем сільської ради, а зараз допомагає дітям, що потребують опіки, очолюючи опікунську раду при виконавчому комітеті села.

 «Я корінна жителька Гатного, і мешкаю тут із дня народження. Зараз часто згадую роки свого дитинства, і що мене дивує - настільки тоді, у порівнянні з теперішнім часом, все було відвертіше. Ставлення жителів нашого села один до одного було таке щире та приємне. Гатненці завжди були дружні і на першому плані була взаємодопомога», - розповідає Ніна Максимівна. На моє запитання, які на її думку риси людини найбільш важливі сьогодні, почула мудру відповідь: « У першу чергу - це людяність, доброзичливість, співчуття, а також розуміння та повага. Самому досягти чогось в житті дуже складно, для людини важлива віра в себе, віра в інших, віра в Бога. При цьому потрібно мати істинну віру»,- говорить моя співрозмовниця. «Пам’ятаю там, де я колись жила, була у нас у маленькій хатинці церква, неподалік від мого будинку, і ми туди охоче ходили. Церква - це  душа України - і як нам без неї бути?» - цією фразою-запитанням ми завершили нашу розмову.

Жінка - берегиня

А ось Ганна Григорівна Косьміна, що мешкає на вул. Садовій, здобула освіту у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Вона також свого часу працювала в сільській раді, а зараз захоплюється вишивкою. «Це поклик моєї душі», - каже Ганна Григорівна. Жінка - не просто чудова майстриня, вона ще й знавець символіки українських вишивок. Під час розмови Ганна Григорівна зачитала  вірш:

Із бездонний віків

 з неосяжних років,

    з незмілілих  глибин родоводу    

                                           дивна врода  співучих прийшла рушників.

Їх цінують, як мудрість народу.  

                                                                                  

Рушник – це оберіг і благословення. Тому, «щоб довіку нам щастя у домі було, бережім рушники і родтни тепло» - , узагальнила розповідь про українську вишивку співрозмовниця.

Нещодавно пані Ганна знайшла зображення давнього історичного символу: «Це зображення матері Богородиці з дитиною в руках, закутаною мов кокон сповивачем по діагоналі, хрест на хрест - так як колись пеленали діток наші предки». Жінка закарбувала цей образ у своїй вишиванці. На її думку, згаданий символ відображає суть створення Всесвіту і зародження життя, навіть можна сказати це і є символ Жінки-матері, що народила все людство.

Ганна Григорівна ще багато цікавого розповідала про існуючі символи на вишивці, а наприкінці розмови жінка закликала мешканців села: «Шановні гатненці, давайте частіше замислюватися над тим, що ми залишимо після себе своїм дітям і внукам».

Розмову вела Тіна Кубай.

« повернутися до списку новин

Логін: *

Пароль: *